Що означає кохати? (варто прочитати...)
Кохання - це коли ти знаєш, що любиш,і що це почуття взаємне...Кохати - це знати що твої почуття не проста забаганка,а можливість бути щасливою людиною...Коли ти любиш,то не хочеш від тої людини нічого ,тільки взаємності почуттів...Це можливість розуміти і підтримувати кожної хвилини...Віддавати всю свою ніжність,ласку,доброту,любов,щоб це було приємно...Кохання завжди починається від дружби,бажання бути хоч кимось...Дівчата коли живуть,переважно весь час кохають безмежно...в той час коли хлопці тупо знищують,не цінують цього...Можуть страждати,думаючи ,що дають любові більше ніж одержують......
Як дивно буває в житті,живеш просто ,своїм незвичайним життям,і раптово розумієш,що в твоєму житті появляється така людина,яка тобі подобається...Ну а згодом ти розумієш.що без тої людини,без її підтримки,без її слів та ласки,без її усмішки та погляду який тебе заспокоює не можеш витримати ,і в цей час ти розумієш ,що закоха(лась/вся)....Це розуміти один одного з погляду,без слів...коли кохаєш весь час в голові одна думка про ту чарівну людину,яка дала можливість тобі кохати і сподіватись що це справді йому потрібно...Кохання - це те від чого ти посміхаєшся, навіть коли утомився.Це вимовляти ім’я коханогї людини по особливому,так лагідно і ніжно...так як ніхто не вимовляє...Більшість людьського життя складається тільки з одного,з кохання...Кохання живе тим, що дає і пробачає...Це та частинка, що є найважливішою в нашому житті...Це щира радість при зустрічі, і сльози роспачу при розлученні...Спочатку любиш,любиш....Згодом розуміючи ,що це нікому не потрібно....І втрачаєш надію,не можеш нікому вірити...Та людина забрала з собою все живе,що належало тобі...Але закоханість ,не забрати...можна любити довго,але так щоб цього ніхто не знав...Можна вдавати ,що любиш,але тобі від цього стає ще гірше..Можна любити, і ще раз любити так ,щоб шкодувати про це...Є багато способів і багато варіантів...Але найчастіше стається так,що те кохання яке здається самим найщирішим,виявляється обманом,брехнею......
Вот приклад з життя:
одна дівчина любила і думала що це взаємно...її хлопець тоже її любив,дуже сильно...але не на довго..йому не подобався її характер...коли вони розійшлися,він відносився байдуже,в той часм коли вона хотіла покінчити з собою...перших два тижні вона стаждала думала,що нікому не потрібна,в її очах можна було часто побачити смуток та біль,який вона переживала...Хоча перед друзями вона старалась бути веселою та розважливою,але коли приходила додому просто лягала на ліжко і тихо плакала в подушку.щоб ніхто не знав і не бачив її сліз...Таке почуття самотності тривало цілих два місяці...Цілих два місяці післ того,як він її кинув,а вона ще кохає і не в змозі забути...Точніше це не можна словами передати...Це такий біль...як ніби тебе щось всередині душить, це сльози які ти не можеш виплакати,стримані емоції,які нема кому розказати або висказатись...це нестерпний біль,який минає не скоро...Пройшло ще трошки часу.вона зустріла іншого,того ,який підтримував її коли це було потрібно,вислуховував,був як братом...зустрічались вони не довго...він її кинув...такий самий стан самотності тривав десь 2 тижні,в той час коли вона казала що ненавидить його, і не хоче нічого ні знати ні чути про нього...Було просто напросто дуже обідно...Ну короче нарешті таке відчуття що не любить нікого,нарешті свобода,не залежна ні від кого...АЛЕ...Якось пусто в душі,не потрібне нікому то кохання яке колись було таке необхідне для тебе...Вона продовжує своє життя і думає що більше не зможе так силньо полюбити когось як любила їх двох...немає довіри ні до кого...подруги які її підтримували,і далі підтримують їм велика подяка за те,що вони є...
Ось таке воно...Не справедливе кохання...Яким дуже легко обпектися і довго про це шкодувати...Потрібно обмірковувати про те,з ким починаєш вести такі стосунки і чи вони дійсно потрібні....
